Ох!...
Стихи Amarin, как всегда, проникают в самое серце, и даже дыхание перевести невозможно!..
Спасибо за информацию : я скачала «Записки у изголовья», буду читать.
И еще - мне очень понравилось выражение: «проза, которая учит находить красоту в любом явлении и любой мелочи». Как же мало таких произведений, и как они ценны…
Вот оно, стихотворение о поэте. Жаль, что я не могу его прочитать вслух, чтобы не потерялись рифмы и ударения.
Вы, может быть, слышали: в укр. языке і читается как [и] (если записать транскрипцию русскими буквами); и – как [ы]; е – как [э], є как [е].
Может быть, будут непонятные слова: облисі – лысые, облиште – оставьте, косив – поглядывал искоса, борг – долг, дружина – жена, не спостеріг – не заметил, кавуни – арбузы, гарбузи – тыквы, байдужо – равнодушно, до похвалянь – к хвастовству, трапився – попался, ціпок – посох, буденний – обыденный, не наське (диалект.) – не наше, праказка – старинная сказка, гучали –звучали, отсей (или сей) (диалект.) – этот, спогадання – воспоминание, покара – наказание, кохання – любовь, горіх – орех, малюнок – рисунок, господарство – хозяйство, натхнення – вдохновение, занадто – слишком, решта – остаток, начебто – словно, місто – город, крадькома – украдкой, жура – печаль, таємниці – тайны, вівці – овцы, пробачте – простите.
Если это лишняя информация, я её уберу.
И еще: за пунктуацию я не ручаюсь, т.к. стихотворение привожу по памяти.
Борис Олійник
У поета гроші завелись
Реготали фізики до сліз,
Посміхались доктори облисі:
- У поета гроші завелись?
- У поета? Гроші? Та облиште!..
Критик цю проблему охопив
Оком всевидющим і недремним:
- Ну, якщо авансом не пропив,
То тепер уже проп’є напевне!
Рахував зневажливо касир,
Обиватель мер: живуть же гади!
А поет розгублено косив
На поважну паку безпорадно.
Вже й борги повернуто давно,
Вже й позичив кревним однодумам,
Але на руках усе одно
Залишилася незвична сума.
І уперше хлопця потягло
Щось таке купити для родини,
Щоб воно і в пам’ятку було
І, нарешті, втішило дружину.
Довго під вітринами нудивсь
В пошуках пристойного товару,
та й не спостеріг, як опинивсь
В галасливій метушні базару.
Червоніли кавуни до сліз,
Посміхались гарбузи облисі:
- У поета гроші завелись?
- У поета? Гроші? Та облиште!..
Він бродив байдужо між рядів,
Де усе до похвалянь охоче,
Поки у кутку глухому дід
Трапився поетові на очі.
Ну, не дід… Такий собі дідок.
Кілька ложок, виструганих круто,
Традиційно сперлись на ціпок
Пересічні вуса й самокрутка.
Надто вже буденний був дідок,
І товар непоказний із виду,
Тільки от поетові ціпок
Хто зна чим, а незвичайним видавсь.
На пожовклому од часу тлі
Вирізьблено дерево не наське,
Як живі, співають на гіллі
Дивні птиці із борів праказки.
І гучали срібно голоси,
І на серце опадали тихо…
- Чуєш, діду, чи не продаси
Ти мені отсей ціпок з горіха?
- Чоловіче, - одказав старий. -
Я б тобі віддав його і даром,
Але сей ціпок мені горить
Спогаданням давньої покари.
Був і я щаслив і юн колись,
Мав надії і в коханні втіху,
Поки на дорозі не зустрівсь
З цим красивим і гнучким горіхом.
Десять літ в малюнок цей лягло.
Рівно десять – як одна година.
Господарство, як вода, спливло,
І пішла до іншого дружина.
Чоловіче, за натхнення мед
Заплатив я дорого занадто!
…Вийняв решту із кишень поет,
І до ніг поклав старому: - нате!
Якось дивно прояснів старий,
Я сказав поетові на тому:
- Коли так, без грошей забери.
Щось ми, хлопче, начебто… знайомі.
Реготали фізики до сліз,
Посміхались доктори облисі,
Як поет ціпок додому ніс
Кам’яним і діловитим містом.
…І залишився поет один
В стінах чотирьох, до щему голих,
Тільки часом заглядає син
Крадькома до нього після школи.
Тихо входить лагідна жура,
І сіда між ними у світлиці,
І тоді в поета з-під пера
Постають великі таємниці.
І тоді горіховий ціпок
В древо обертається вінчальне,
І на пальцях трепетних гілок
Оживають птиці незвичайні.
І виходить древо на балкон,
І у вікна крониться розлого…
І кричить в квартирі телефон:
- Що у вас тут діється, їй-Богу?!
Ціле місто під вікном стоїть,
Збилися таксі, неначе вівці:
- Якщо ласка, ви нам поясніть!
Розумієте, в двадцятім віці!..
Реготали фізики до сліз,
Посміхались доктори обачно:
- У квартирі? Серед міста? Ліс?
Ах, в поета… Ну, тоді – пробачте…
Отредактировано Gilda (2009-01-15 08:52:54)